Основне джерело та резервуар ротавірусної інфекції – хвора людина наприкінці інкубаційного періоду та у перші дні хвороби, що виділяє з фекаліями вірус, а також вірусоносії. Механізм передачі збудника – фекально-оральний.
У 1974 році Томас Генрі Флюїтт, після спостереження вірусу в електронний мікроскоп, запропонував назву «ротавірус», Помітивши, що вірусна частка схожа на колесо (лат. Rota – «колесо»). Через чотири роки назва була офіційно визнана міжнародним комітетом із таксономії вірусів.
Заразитися ротавірусної інфекцією можна, можливо найрізноманітнішими шляхами: при вживанні недоброякісних продуктів харчування (насамперед молочних), через воду, контактно-побутовим способом, в окремих випадках повітряно-краплинним.