Розрізняють два види клінічної рефракції ока: статичну (при стані спокою акомодації) та динамічну (при діючій акомодації).
Рефракція – заломлююча здатність оптичної системи ока. Рефракція ока буває трьох видів: емметропія (нормальна рефракція ока), короткозорість, далекозорість.
Вигляд та ступінь клінічної рефракції можна визначити суб'єктивними та об'єктивними методами дослідження. Об'єктивне визначення рефракції ока можливе методами скіаскопії, прямої офтальмоскопії та рефрактометрії. Найбільш доступним та поширеним методом є скіаскопія або тіньова проба Кюньє.
Клінічна рефракція – характеризується положенням заднього головного фокусу по відношенню до сітківки, іншими словами відображає сходяться чи заломлені промені на сітківці чи ні. Якщо сходяться, така рефракція називається емметропією (Em).