Плов, або як казали в Персії, пилав – дуже давня страва, яка народилася на Близькому Сході з появою зернової рисової культури, близько II-III століть до зв. е. Саме тоді тюркські кочівники стали обмінювати в Китаї худобу на рисові зерна.
Версія близькосхідна – плов вигадав Авіценна, середньовічний вчений і лікар, відомий широким кругозором і безліччю талантів. За легендою, місцевий правитель, стомлений одноманітністю своєї кухні, захотів випробувати нову страву з рису. І тоді Авіценна винайшов рецепт плову.
Мабуть, найбільшою відмінністю таджицького плову є введення додаткових компонентів, що надає смаку страви нових відтінків. Найчастішими доповненнями є: горох нут, нарізана кубиками айва та часник цілими головками. Але такі компоненти властиві також плову у різних регіонах Узбекистану.
Насправді слово "пловприйшло в російську мову від тюрків через татар і походить від турецького "пілав", яке запозичили багато європейських мов: англійська – pilaw, pilau; німецька – Pilaw і французька – pilaf, pilau.