Онєгін погодився на дуель, підкоряючись першому пориву, тому що так було заведено у світських людей. Лист про дуелі йому приніс сусід, затятий дуелянт і пліткар, і перед ним Онєгін не міг відмовитися від дуелі, щоб не втратити обличчя та не уславитися боягузом.
За російським дуельним кодексом відмовитися від дуелі було не можна. Такий вчинок розцінювався як визнання у своїй неспроможності. Розквіт дуелей був у роки царювання Олександра І і тривали вони до Олександра III (до них пізніше ще повернуся).
Дуель, по суті, не була безглуздийадже Онєгін повівся підло з Ленським та Ольгою, тому Ленський мав отримати сатисфакцію. Онєгін міг не стріляти, але головною цінністю на той час було залишення своєї честі, і Онєгін не міг відступити.