На думку філософа, сумніватися треба у всьому, крім свого існування. Оскільки виникає сумнів, отже, існує мисляча субстанція (людина), отже, є «Я». З цього міркування і випливає відоме твердження Декарта: «Я думаю, отже, я існую»
Оскільки я, то є Декарт, можу сумніватися у існуванні свого тіла, але не можу сумніватися у власному існуванні, з цього випливає, що я не те саме, що моє тіло. Я — це мисляча душа, не шматок матерії, і я знаю про цю душу та її думки більше, ніж про будь-яку іншу матеріальну річ.
Сумніваючись у речах, Декарт дійшов висновку: Ми не можемо сумніватися в тому, що, доки ми сумніваємося, ми існуємо (1:7). З цієї тези випливає розрізнення душі та тіла (лат. animam et corpus). Під розумовими здібностями душі Декарт розуміє не тільки власне мислення, а й почуття.