1913 року Михайло Зощенко закінчив гімназію і вступив на юридичний факультет Петербурзького університетуПроте не зміг закінчити навіть перший курс. У квітні 1914 року його відрахували – не зміг сплатити навчання. Тоді майбутній письменник вирішив заробити грошей і все літо працював кондуктором на Кавказькій залізниці.
Після неймовірної популярності на нього чекало публічне приниження, злидні і зрада. Залишивши остаточно військову службу, з 1920 по 1922 рік Зощенка змінив безліч професій: був агентом карного розшуку, діловодом Петроградського військового порту, столяром, шевцем тощо.
Зощенка зображує радянські порядки та радянських людей у потворно карикатурній формі, наклепницько представляючи радянських людей примітивними, малокультурними, дурними, з обивательськими смаками та звичаями. Злісно хуліганське зображення Зощенка нашої дійсності супроводжується антирадянськими випадами.
Зощенка отримав призначення до прикордонної служби на посаду телефоніста. Повернувшись до Петрограда, Михайло вступив на службу агентом карного розшуку, пізніше він працював діловодом у військовому порту, столяром та шевцем. У 1921 році Михайло Зощенка вступив до літературної групи «Серапіонові брати».