У центрі юрти, що вважається за повір'ям казахів "пуповиною" житла, розташовується вогнище, на якому готували їжу, а в холодну пору року тут розпалювали багаття, обігріваючи юрту. Найпочесніше місце юрти – тер – за осередком, навпроти входу, призначене для гостей.
Основу юрти складає куполоподібний «шанирак», що підтримують жердини «вук» і складну основу. Першою ставлять дверну раму, від якої зводять ланки юрти «Керег», поступово замикаючи коло. Для юрти середніх розмірів знадобиться шість ланок, а великий – десять.
Зовні ґратчасті стіни та дах покривають великими шматками повсті (4). Шматки довгі, 6-8 м, потрібні від чотирьох до восьми. Влітку юрта покрита ними в один шар, взимку — в два (у ХХ столітті стали поверх повсті натягувати на юрту білу тканину, зазвичай водонепроникну).
В центрі юрти знаходиться вогнище. Це не лише топографічний центр її, а й функціонально важливе, сакральне, священне місце. Прочитання вогнища виражалося в умилостивленні духу вогню – зберігача вогнища. При першому заході в юрту свекра або свекрухи у весільну юрту (отау) наречена лила розтоплене сало у вогонь вогнища.